МЕ́РТИ, МРУ́, МРЕ́Ш,
Ме́рти, мру́, мре́ш, гл.
1) Умирать, мереть. З щастя не мруть. Ном. № 1710. У Горбоносихи мерли діти. Г. Барв. 421.
2) Замирать. Чогось сумно і боязно, аж моє серце мре. МВ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 419.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МЕРУ́ЩИЙ, А, Е. →← МЕРТВ’Я́ЩИЙ, А, Е.